МОВА ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ - УКРАЇНСЬКА
ЄДИНІ ВИМОГИ ДО УСНОГО І ПИСЕМНОГО МОВЛЕННЯ 


І. Вимоги до мовлення учнів
Будь-яке висловлювання учнів в усній і письмовій формі (розгорнуту відповідь на певну тему, доповідь, опис фізичного або хімічного досліду, рецензію на відповідь товариша і т. ін.) слід оцінювати, враховуючи його зміст, логічну побудову і мовне оформлення.
Учні повинні вміти:
•    говорити або писати на задану тему;
•    добирати найсуттєвіші факти і відомості для розкриття теми й основної ідеї висловлювання;
•    викладати матеріал логічно й послідовно (встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між фактами і явищами, робити необхідні узагальнення і висновки);
•    правильно й точно користуватися мовними засобами для оформлення висловлювання;
•    будувати висловлювання у певному стилі (розмовному, науковому, публіцистичному та ін.) залежно від мети та ситуації спілкування (на уроці, зборах, екскурсії, в поході і т. ін.);
•    відповідати чітко, з додержанням логічних наголосів, пауз і правильної інтонації;
•    оформляти будь-які письмові висловлювання акуратно додержанням орфографічних та пунктуаційних норм.
       Грамотно оформленим слід вважати висловлювання, в якому учень додержується:
•    правил вимови і наголосу;
•    правил вживання слів відповідно до їх значення й особливостей використання в різних стилях мови;
•    правил утворення і зміни слів, а також утворення словосполучень і речень відповідно до вимог граматики;
•    правил орфографії і пунктуації.
       Мова учнів має бути виразною, що досягається, зокрема, багатством словника, різноманітністю граматичних форм і конструкцій. Будь-який текст, що звучить у класі (і цілі уривки, і окремі речення), повинен бути прочитаний виразно. Для мовної культури учнів важливі й такі уміння, як слухання та розуміння мови вчителя і товариша, уважне вислуховування інших, уміння ставити запитання, брати участь в обговоренні проблем і т. д. 
Вимоги до мови учнів.
1.     На території училища не дозволяється вживати брутальних і лайливих слів за будь-яких обставин в усній чи письмовій формі.
2.     Спілкуватися учням рекомендується українською літературною мовою.
3.     Слідкувати за своєю мовою. Не вживати зайвих слів і виразів.
4.     Не вживати грубих виразів, кличок, прізвиськ.
5.     Звертаючись до кого-небудь з проханням, не забувати сказати «будь ласка», за проявлену послугу – подякувати.
II. Робота педагогічного колективу над здійсненням єдиних вимог до усного і писемного мовлення учнів.
Виховання мовної культури школярів може успішно здійснюватися тільки завдяки цілеспрямованим і кваліфікованим діям усього педагогічного колективу.
З цією метою рекомендується:
1. Кожному вчителеві при підготовці до уроку старанно продумувати хід викладу матеріалу, правильність і точність усіх формулювань; грамотно і чітко оформляти всі види записів (на класній дошці, у шкільному журналі, в щоденниках учнів, у робочих планах і т. ін.). Не допускати в своєму мовленні неправильно побудованих речень і зворотів, порушення норм вимови, недбалості у виборі слів і неточностей у формулюваннях визначень.
2. Учителям з  предмету:
Більше уваги приділяти формуванню в учнів умінь аналізувати, порівнювати, зіставляти вивчений матеріал, аргументувати відповідь, робити висновки й узагальнення.
На уроках проводити змістовну роботу, спрямовану на повноцінне сприймання учнями навчального тексту і слова вчителя, які є не лише основними джерелами навчальної інформації, а й зразками правильно оформленого мовлення. Під час цієї роботи доцільно пропонувати учням такі завдання, як: сформулювати тему і основну думку повідомлення вчителя, скласти план.
Ширше використовувати читання вголос як один з важливих прийомів формування культури усного мовлення учнів, як засіб емоційного і логічного осмислення тексту.
Наполегливо вчити школярів працювати з книгою, користуватися різноманітною довідковою літературою з предмета, каталогом і картотекою, добирати літературу з відповідної теми, правильно оформляти результати самостійної роботи, складати тези, конспекти, бібліографічні списки тощо.
Систематично проводити роботу над збагаченням словникового запасу учнів, ознайомлювати їх з термінологією предмета, який вивчається. Під час пояснення такі слова вимовляти чітко, записувати на дошці і в зошитах, постійно перевіряти засвоєння їх значення і правильне вживання в мовленні. Використовувати таблиці з важкими для написання і вимови словами, які стосуються даної навчальної дисципліни. Зміст таких таблиць поновлювати в міру необхідності.
Стежити за грамотністю, культурою записів у зошитах.
3. Члени педагогічного колективу повинні:
•    домагатися підвищення культури усного мовлення учнів, боротися з уживанням жаргонних, вульгарних, а також діалектних слів і висловів як на уроці, так і в позаурочний час;
•    ширше використовувати різноманітні форми позакласної роботи (олімпіади, конкурси, факультативні і гурткові заняття, диспути, збори і т. п.) для удосконалення мовної культури учнів;
•    ретельно перевіряти грамотність плакатів, стінних газет, оголошень, а також шкільної документації;
•    плануючи загально шкільні заходи і роботу класного керівника, передбачати бесіди з батьками про виконання єдиних вимог до мовлення учнів у школі і вдома.
 

close